Евтушенко, И. Я. Сравнительный анализ объемов почечных чашек в возрастном аспекте [Текст] / И. Я. Евтушенко // Вісник морфології. - 1998. - Т. 4, № 2. - С. 196-197 MeSH-головна: ПОЧЕЧНЫЕ ЧАШКИ -- KIDNEY CALICES (ультраструктура, физиология) ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS Вільних прим. немає |
Лікування нефролітіазу дивертикулів чашок [Текст] / А. Ц. Божієвський [та ін.] // Львівський медичний часопис. - 2010. - T. 16, № 3. - С. 46-48 Рубрики: Почечнокаменная болезнь--тер Почечные чашки Дивертикул--осл Литотрипсия--методы Дод.точки доступу: Божієвський, А. Ц. Божієвський, Ц. К. Загоруйко, Р. Р. Шеремета, Р. З. Паюк, Р. І. Божієвський, О. А. Дмитрієнко, В. В. Вільних прим. немає |
Демченко, В. Н. Мультиспиральная компьютерная томография анатомии нижней почечной чашки и проблемы уретерокаликоанастомоза / В. Н. Демченко, А. А. Алтухов, Д. В. Щукин // Урологія. - 2020. - Том 24, N 2. - С. 146-152 MeSH-головна: ПОЧЕЧНЫЕ ЧАШКИ -- KIDNEY CALICES (анатомия и гистология) ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ МУЛЬТИДЕТЕКТОРНАЯ -- MULTIDETECTOR COMPUTED TOMOGRAPHY (использование) УРОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- UROLOGIC SURGICAL PROCEDURES (методы) АНАСТОМОЗ ХИРУРГИЧЕСКИЙ -- ANASTOMOSIS, SURGICAL Анотація: Запропонована анатомічна класифікація чашечной анатомії дозволяє легко вибрати вид ниркової резекції у конкретного пацієнта та уникнути пошкодження сусідніх чашкових структур. У більшості випадків найбільш імовірною технічною опцією уретерокалікоанастомоза слід вважати з’єднання сечоводу зі склепінням ниркової чашки Предложенная анатомическая классификация чашечной анатомии позволяет легко выбрать вид почечной резекции у конкретного пациента и избежать повреждения соседних чашечных структур. В большинстве случаев наиболее вероятной технической опцией уретерокаликоанастомоза следует считать соединение мочеточника со сводом почечной чашки Дод.точки доступу: Алтухов, А. А. Щукин, Д. В. Вільних прим. немає |
Резекція нирки при уротеліальному раку чашечок високого ступеня ризику [Текст] / М. В. Пікуль [та ін.] // Клінічна онкологія. - 2020. - Том 10, N 3/4. - С. 148-153. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ПОЧЕК НОВООБРАЗОВАНИЯ -- KIDNEY NEOPLASMS (диагностика, хирургия) ПОЧЕЧНЫЕ ЧАШКИ -- KIDNEY CALICES (патология) НЕФРЭКТОМИЯ -- NEPHRECTOMY (методы) Анотація: Карциноми верхніх сечових шляхів (КВСШ) становлять близько 10% випадків новоутворень нирок та 5% серед уротеліальних пухлин. Вкрай мало виражена клінічна картина досить часто призводить до виявлення патології на пізніх стадіях. Близько 60–80% випадків на момент встановлення діагнозу характеризуються інвазивним мультифокальним ростом. Радикальна нефроуретеректомія — стандарт лікування КВСШ — призводить до погіршення функції нирок. Втрата функції нирок знижує можливість проведення системної хіміотерапії і погіршує показники виживаності. Анатомічне розміщення уротеліальних утворень у чашечках нирки вважається хірургічно складною локалізацією. Виконання органозберігаючого лікування при інвазивних уротеліальних карциномах у цій точці, згідно з даними літератури, лімітоване окремими клінічними випадками та його віддалені функціональні й онкологічні результати є невивченими. Метою роботи було визначення онкологічної та функціональної ефективності виконання резекції чашечок нирки при інвазивних КВСШ. Матеріали та методи. Після проведення ретроспективного аналізу медичної документації 125 пацієнтів з КВСШ, що підлягали хірургічному лікуванню у відділенні пластичної та реконструктивної онкоурології на базі Національного інституту раку з 2008 до 2020 р., було виділено групу з 10 пацієнтів з пухлинами чашечок нирки високого ризику, у котрих використовували органозберігаючий підхід. Усім обраним хворим проведено комплексне обстеження, що включало комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію, цистоскопію з уретероскопією та біопсією новоутворення, цитологічне дослідження сечі та динамічну реносцинтиграфію. Місцево-поширений характер росту пухлини був критерієм виключення з дослідження. Враховуючи невелику вибірку пацієнтів, оцінка клінічних результатів групи проводилася на основі тесту Фішера. Результати. Період спостереження за пацієнтами коливався в межах від 3 до 107 міс та в середньому становив 35 міс. Середній вік хворих — 59 років. У 4 пацієнтів на доопераційному етапі отримано позитивні результати цитологічного дослідження сечі. Розмір пухлини коливався в межах від 2,3 до 6,6 см (у середньому 4,3 см). Середній час оперативного втручання становив 238±36 хв (коливався в межах 186–269). Усі оперативні втручання виконувалися без використання центральної ішемії. Інтраопераційно після мобілізації нирки з метою уточнення меж резекції проводилося розсічення ниркової миски, через яку заводився гнучкий уретеропієлоскоп та під візуальним контролем проводилося остаточне планування лінії резекції. Крововтрата в середньому становила 400 мл (коливалася в межах 150–850 мл). Тривалість перебування в стаціонарі в післяопераційний період становила 6,3±1,8 доби (коливалася в межах 3–9 днів). У 4 з 9 пацієнтів в післяопераційний період відмічено ускладнення з медіанним показником за шкалою Clavien — Dindo 1,5 (коливався в межах 1–2). У всіх пацієнтів згідно з даними патоморфологічного дослідження було верифіковано уротеліальну карциному, котра у 1 хворого була високодиференційованою, у 5 — помірно- та у 3 — низькодиференційованою. У жодного хворого не було виявлено клінічних даних про рак in situ. Функція ураженої нирки через 1 рік після оперативного втручання в середньому становила 17 мл/хв. Під час аналізу за допомогою точного тесту Фішера не виявлено статистично достовірної залежності між залишковою паренхімою та показниками унілатеральної клубочкової фільтрації (p=0,173) або рівнем післяопераційного креатиніну (p=0,163). У одному (10%) випадку відмічено локальний рецидив захворювання, що потребував наступної радикальної нефроуретеректомії та системної терапії у зв’язку з прогресуванням і розвитком метастазів. З метою профілактики рецидиву 7 пацієнтам проведено 3 курси ад’ювантної поліхіміотерапії за схемою гемцитабін — цисплатин у стандартних дозуваннях. Відтак у досліджуваній групі лише у 1 (10%) пацієнта відмічено прогресування на фоні лікування, він помер внаслідок метастазування хвороби. Згідно зі статистичним аналізом за Фішером, ризик локального рецидиву в сечовій системі не залежав від розміру пухлини (р=0,932) або її морфологічної будови (p=1,0). Висновки. Резекція сегменту верхніх сечових шляхів є перспективним методом хірургічного лікування, що дозволяє зберегти ниркову функцію при ідентичних онкологічних результатах. Збереження функції нирки дозволяє не тільки знизити вірогідність розвитку ниркової недостатності, що позитивно впливає на перебіг супутньої патології, але й залишає можливість проведення ад’ювантної хіміотерапії Дод.точки доступу: Пікуль, М. В. Стаховський, Е. О. Войленко, О. А. Стаховський, О. Е. Вітрук, Ю. В. Кононенко, О. А. Семко, С. Л. Гречко, Б. О. Кошель, Д. О. Вільних прим. немає |
Андрущак, Л. А. Топографо-анатомічні особливості чашечко-мискової системи нирки в плодовому періоді онтогенезу людини [Текст] / Л. А. Андрущак, О. В. Цигикало // Клінічна та експериментальна патологія. - 2020. - Т. 19, № 3. - С. 10-16. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ПОЧЕЧНЫЕ ЛОХАНКИ -- KIDNEY PELVIS (анатомия и гистология) ПОЧЕЧНЫЕ ЧАШКИ -- KIDNEY CALICES (анатомия и гистология) ОНТОГЕНЕЗ Анотація: Дослідження особливостей топографічної анатомії та індивідуальної анатомічної мінливості чашечко-мискової системи нирок (ЧМСН) упродовж плодового періоду внутрішньоутробного розвитку (ВУР) людини є важливими для з’ясування та розуміння складних перетворень їх будови, синтопії та скелетотопії, зокрема для пояснення причин та часу появи варіантів будови, можливого виникнення вроджених вад органа. Мета роботи – з’ясувати динаміку топографо-анатомічних змін та анатомічну мінливість чашечко-мискової системи нирки в плодовому періоді онтогенезу людини. Матеріали та методи. Досліджено 102 біоманекени плодів людини 160,0-480,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) (4-10-й місяці ВУР). Застосовано комплекс методів морфологічного дослідження, який включав антропометрію, морфометрію, ін’єкцію кровоносних судин рентгенконтрастними сумішами, рентгенологічні методики, препарування, мікроскопію, тривимірне реконструювання та статистичний аналіз. Результати. Встановлено що на всіх препаратах спостерігається часточкова будова нирок плодів людини. Виявлено два основні варіанти їх зовнішньої будови – бобоподібну та овальну форми органа. На початку плодового періоду онтогенезу людини найчастіше спостерігається овальна форма нирки, але з 6-го місяця ВУР починає переважає бобоподібна форма, а з 8-го місяця ВУР вона визначається вже майже удвічі частіше. Спостерігали два варіанти будови ниркових воріт – відкриту та компактну їх форми. До 6-го місяця ВУР переважає відкрита форма ниркових воріт, а з кінця 7-го і до початку 8-го місяців ВУР на більшості препаратів виявлена компактна форма воріт органа. У 10-місячних плодів людини компактна форма трапляється втричі частіше за відкриту. Одночасно зі змінами форми ниркових воріт відбуваються зміни їх голотопії: у 4-7-місячних плодів ворота спрямовані вперед і медіально, а з 8-го місяця ВУР вони переорієнтовуються і розміщуються вже на медіальній поверхні нирки. Серед варіантів будови ЧМСН ми спостерігали ампулярний та розгалужений типи. Під час дослідження скелетотопії ниркової миски встановлено, що на початку плодового періоду (4-5-місячні плоди) права та ліва ниркові миски розміщуються майже на одному рівні по відношенню до хребта – приблизно на рівні проміжку між ІІ і ІІІ поперековими хребцями, але, починаючи з 6-го місяця, вони зліва "піднімаються" до рівня середньої третини ІІ поперекового хребця, а справа, навпаки, "опускаються" до середньої третини ІІІ поперекового хребця. Синтопія ниркової миски та пієло-уретерального сегмента з нирковими судинами справа і зліва майже однакова і в динаміці плодового періоду ВУР суттєво не змінюється. Висновки. 1. Топографія чашечко-мискової системи нирки значною мірою визначається особливостями просторової будови нирки – її зовнішньою формою, розмірами, скелетотопією, індивідуальними особливостями воріт органа, синтопією їх з нирковими судинами. 2. Тісна синтопія ниркової миски та пієлоуретерального сегмента з нирковими судинами при компактній формі ниркових воріт можуть бути анатомічною передумовою порушення уродинаміки за умов варіантів розгалуження ниркових судин чи існування аномальної судини в ділянці воріт нирки. 3. Варіанти будови нирок та їх структур чітко спостерігаються з початку плодового періоду внутрішньоутробного розвитку людини, суттєво впливають на топографію миски та чашечок, і в деяких випадках можуть спричинити порушення уродинаміки. Дод.точки доступу: Цигикало, О. В. Вільних прим. немає |
Yevtushenko, I. Y. General characteristics of renal calices of a mature and elderly human [Text] / I. Y. Yevtushenko // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2022. - Т. 21, № 1. - P6-8. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: ПОЧЕЧНЫЕ ЧАШКИ -- KIDNEY CALICES (анатомия и гистология) ПОЖИЛЫЕ -- AGED Анотація: Застосування неінвазивних та малоінвазивних методів діагностики та лікування у сучасній урологічній практиці диктує необхідність вивчення локалізації початкового відділу позаниркових сечовивідних шляхів. Метою даного дослідження був опис загальної характеристики ниркових чашок людини зрілого та літнього віку. Матеріал і методи. До дослідження було включено 175 корозійних препаратів чашково-мискових комплексів людини. Проведено органометричне дослідження кількості, форми склепіння, лінійних параметрів, об’ємів, ранжування місця у розподілі об’ємів ниркових чашок. Результати. Верхня ниркова чашка характеризується великою висотою (14,8±9,2 мм) та широкою шийкою (7,2±2,3 мм) та найбільшим об’ємом 1202-1246 мм3. Передня верхня чашка нирки має округле склепіння середнього діаметра (6,7±2,3 мм) та середньої висоти (7,2±3,1 мм), вузьку шийку (5,0±1,6 мм) та невеликий стабільний об’єм (14,8 мм3). Передня середня чашка має кругле склепіння середнього діаметра (7,4±2,2 мм) і висоти (10,7±5,1 мм) і вузьку шийку (4,8±1,6 мм); її об’єм становить 348,4 мм3. Передня нижня ниркова чашка має середній діаметр (7,2±2,3 мм) та висоту (8,9±4,6 мм), вузьку шийку (4,8±1,8 мм); її об’єм становить 275,2-307,1 мм3. Задньо-верхня ниркова чашка має середній діаметр склепіння (8,4±3,0 мм) та висоту (8,6±4,5 мм), вузьку шийку (5,7±2,1 мм) та невеликий стабільний об’єм (менше 500,0 мм3). Задня середня ниркова чашка має середній діаметр (7,2±2,3 мм) та висоту (10,7±5,1 мм), вузьку шийку (5,1±1,9 мм), середній об’єм (402,1 мм3). Задня нижня ниркова чашка середнього діаметра (7,2±2,2 мм) та висоти (7,0±3,6 мм) з вузькою шийкою (5,3±2,3 мм), невеликим стабільним об’ємом (402,1 мм3). Нижня чашка нирки середнього діаметра (7,4±2,4 мм) та висоти (8,6±4,6 мм) з вузькою шийкою (5,7±2,2 мм) та середнім об’ємом (402,1 мм3). Висновки. В результаті дослідження ми визначили загальну характеристику ниркових чашок людини зрілого та літнього віку. Нові морфологічні дані про будову чашково-мискового комплексу можуть бути використані для покращення діагностики та лікування екстраренальних сечовивідних шляхів нирок. Вільних прим. немає |