Трифонова, Е. А. Роль нуклеаз в физиологических процессах высших растений [Текст] / Е. А. Трифонова, А. В. Кочетов, В. К. Шумный // Успехи современной биологии. - 2000. - Т. 120, № 4. - С. 395-405 MeSH-головна: РИБОНУКЛЕАЗЫ -- RIBONUCLEASES (физиология) EMBRYOPHYTA (ВНЕШ) -- EMBRYOPHYTA (NON MESH) ГЕНЕТИКА МИКРОБИОЛОГИЧЕСКАЯ -- GENETICS, MICROBIAL Дод.точки доступу: Кочетов, А. В. Шумный, В. К. Вільних прим. немає |
Шнайдер, С. А. активність РНКаз підщелепних слинних залоз на різних етапах онтогенезу щурів, отриманих від опромінених попередників / С. А. Шнайдер // Одеський медичний журнал : Наук.-практ.журн. - 2006. - № 3. - С. 31-33 Рубрики: Рибонуклеазы Слюнные железы--животное--рост Облучение организма общее--вред возд Вільних прим. немає |
Шляховенко, В. О. Епігеномні зміни в клітинах лейкозу при блокуванні синтезу полівітамінів [Текст] / В. О. Шляховенко, А. В. Вербиненко, В. О. Міліневська // Онкология = Oncology. - 2014. - Т. 16, № 1. - С. 17-22 . - ISSN 1562-1774 MeSH-головна: ЛЕЙКОЗЫ -- LEUKEMIA ДНК МЕТИЛИРОВАНИЕ -- DNA METHYLATION АЦЕТИЛИРОВАНИЕ -- ACETYLATION РИБОНУКЛЕАЗЫ -- RIBONUCLEASES ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL Дод.точки доступу: Вербиненко, А. В. Міліневська, В. О. Вільних прим. немає |
Кобилецький, О. Я. Кислі та лужні дезоксирибонуклеази та рибонуклеази у пацієнтів із важкою черепно-мозковою травмою різних груп наслідків лікування в динаміці перебігу лікування / О. Я. Кобилецький // Львів. мед. часопис = Acta Medica Leopoliensia. - 2016. - Том 22, N 3. - С. 4-8 MeSH-головна: ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA (диагностика) ДЕЗОКСИРИБОНУКЛЕАЗЫ -- DEOXYRIBONUCLEASES (диагностическое применение) РИБОНУКЛЕАЗЫ -- RIBONUCLEASES (диагностическое применение) Вільних прим. немає |
Рибонуклеази - можливий новий напрям у розробці методів лікування пухлин [Текст] / В. О. Шляховенко [и др.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 4/5. - С. 13-19. - Бібліогр. в кінці ст. MeSH-головна: РИБОНУКЛЕАЗЫ -- RIBONUCLEASES (терапевтическое применение) НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (терапия) Анотація: В огляді аналізуються результати досліджень, які демонструють різноманітні механізми включення рибонуклеаз (РНКаз) у метаболічні та сигнальні шляхи клітини, що призводять до загибелі пухлинних клітин і гальмування росту пухлин. Цитотоксичність РНКаз базується здебільшого на індукції апоптозу за руйнування внутрішньоклітинних РНК. Показано, що цей ефект збільшується приблизно в 1000 разів за умови штучної інтерналізації РНКази до цитозолю. Цей факт вказує на фундаментальну роль процесу інтерналізації в цитотоксичності РНКаз та є принципово важливим для терапевтичних підходів, що використовують екзогенні РНКази. Крім того, РНКази, присутні в міжклітинному середовищі за природних умов, можуть бути дуже важливими для протипухлинної резистентності. Наприклад, показано, що дисфункція позаклітинної РНКази Т2 є ключовим чинником у канцерогенезі яєчника. Важливо також, що дослідження РНКаз виявили деякі ключові точки перетину між механізмами протипухлинної та противірусної резистентності, такі як інтерферон-залежна індукція експресії РНКази L. Багато які з цих механізмів забезпечують вибірковий цитотоксичний ефект лише щодо пухлинних, але не щодо нормальних клітин, що робить РНКази перспективною групою протипухлинних чинників. Останнім часом були проведені різні стадії клінічних випробувань низки РНКаз та виявлена їхня значна протипухлинна активність. Серед них, зокрема: BS-РНКаза великої рогатої худоби, яка проявила переважну активність щодо злоякісної мезотеліоми; онконаза (ранпіраза) з Rana pipiens, яка ініціює апоптоз різними шляхами та демонструє активність як проти клітин злоякісної мезотеліоми, так і проти віруса папіломатозу людини (HPV), що пов’язаний з виникненням генітального та анального раку; РНКази T1 і T2 та ?-сарцин, одержані з мікроскопічних грибів, та деякі інші. Особливо цікавою є РНКаза P, що є рибозимом, тобто унікальною молекулою РНК, яка має ферментативну (РНКазну) активність і порушує процес утворення «злитих» (fusion) білків шляхом специфічної взаємодії з відповідними тРНК та мРНК. Таким чином, такі дослідницькі напрями як пошук нових РНКаз з протипухлинною активністю в різноманітних біологічних об’єктах, нових індукторів та модифікаторів РНКаз, цілеспрямоване створення нових рибозимів і різних комбінацій РНКаз та традиційних хіміотерапевтичних препаратів можуть бути вельми перспективними для розробки нових ефективних підходів до протипухлинної терапії. Дод.точки доступу: Шляховенко, В. О. Орловський, О. А. Самойленко, О. А. Вербиненко, А. В. Вільних прим. немає |
Активність рибонуклеаз як можливий діагностичний і прогностичний маркер раку передміхурової залози / В. О. Шляховенко [та ін.] // Онкологія. - 2021. - Т. 23, № 3. - С. 130-137 MeSH-головна: ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PROSTATIC NEOPLASMS (диагностика) РИБОНУКЛЕАЗЫ -- RIBONUCLEASES (диагностическое применение) НОВООБРАЗОВАНИЙ МАРКЕРЫ БИОЛОГИЧЕСКИЕ -- TUMOR MARKERS, BIOLOGICAL Анотація: Мета: дослідити зв‘язок рівня активності рибонуклеаз (РНКаз) у злоякісних пухлинах передміхурової залози та у біологічних рідинах хворих на рак передміхурової залози (РПЗ) з клініко-патологічними особливостями неопластичного процесу та оцінити можливості їх застосування в якості діагностичних і прогностичних критеріїв для персоналізованої оцінки перебігу РПЗ та для розробки нових схем персоніфікованого лікування (прогнозування чутливості злоякісних пухлин до протипухлинних агентів). Об’єкт і методи: у дослідженні використовували зразки пухлинної тканини, периферичної крові та сечі 120 хворих з різними стадіями РПЗ (Т1–Т4) (середній вік становив 65,0 ± 7,88 років) і 30 пацієнтів з простатичною інтраепітеліальною неоплазією (середній вік становив 60,2 ± 3,6 років). Активність РНКаз визначали методом зимограм із застосуванням електрофорезу в 15% поліакриламідному гелі. Результати: встановлено поступове зниження активності РНКаз у тканині пердміхурової залози при прогресуванні РПЗ (від 460,8 ± 20,3 у.о. до 103,5 ± 22,9 у.о.). Одночасно спостерігається зростання рівня простатоспецифічного антигена у плазмі крові хворих та величини поширення процесу за шкалою Глісона. Встановлено, що у донорів найбільш високу ферментативну активність виявляють еритроцити та сеча. Висновки: у тканині пухлин відмічено поступове зниження активності РНКаз у процесі прогресування пухлинного процесу. У цитозолі еритроцитів периферичної крові хворих на РПЗ відмічено зниження ферментативної активності РНКаз порівняно з донорами. У плазмі крові хворих на РПЗ відбувається зростання активності РНКаз при поширеності процесу за шкалою Глісона ≥7. Одержані дані показують, що активність РНКаз може бути додатковим біомаркером для діагностики РПЗ і розробки тактики лікування з урахуванням індивідуальних особливостей Дод.точки доступу: Шляховенко, В. О. Самойленко, О. А. Вербиненко, А. В. Стаховський, Е. О. Вільних прим. немає |