Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=МУ14/2018/80/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 11
Показані документи з 1 по 11

Особливості росту та біосинтетична активність сольвентогенних бактерій роду Clostridium [Текст] / С. О. Скроцький [та ін.] // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 3-13

MeSH-головна:
КЛОСТРИДИИ -- CLOSTRIDIUM (выделение и очистка, химия)
АЦЕТОН -- ACETONE (химия)
БУТАНОЛЫ -- BUTANOLS (химия)
ЭТАНОЛ -- ETHANOL (химия)
ЦИТОФЛЮОРОМЕТРИЯ -- FLOW CYTOMETRY (методы)
ХРОМАТОГРАФИЯ ГАЗОВАЯ -- CHROMATOGRAPHY, GAS (методы)
МИКРОБИОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- MICROBIOLOGICAL TECHNIQUES (методы)
Анотація: Метою роботи було виділення природних ізолятів сольвентогенних бактерій, скринінг та дослідження особливостей росту активних штамів продуцентів бутанолу, ацетону та органічних кислот на крохмальвмісних середовищах. Методи. Роботу виконано з використанням класичних мікробіологічних, фізикохімічних методів та за допомогою проточної цитофлуориметрії і газорідинної хроматографії. Результати та висновки. Виділені та досліджені анаеробні сольвентогенні бактерії (тобто такі, що утворюють розчинники бутанол, ацетон, етанол). Відібрані 5 штамів активних продуцентів розчинників, які ідентифіковано як вид Clostridium acetobutylicum. Досліджено здатність бактерій до синтезу ацетону, бутанолу і етанолу при рості на різних крохмальвмісних середовищах. Найбільшу кількість біобутанолу (10,4 та 9,0 г/л) синтезували штами SS-2 та SS-5, які проявляли стійкість до високих (цитотоксичних) концентрацій бутанолу.
Дод.точки доступу:
Скроцький, С.О.
Хоменко, Л.А.
Войчук, С.І.
Підгорський, В.С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Антимікробна та антиадгезивна активність поверхнево-активних речовин, синтезованих Acinetobacter calcoaceticus ІМВ В-7241 на технічному гліцерині [Текст] / Т. П. Пирог [та ін.] // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 14-27

MeSH-головна:
ПОВЕРХНОСТНО-АКТИВНЫЕ ВЕЩЕСТВА -- SURFACE-ACTIVE AGENTS (химия)
БИОПЛЕНКИ МИКРООРГАНИЗМОВ -- BIOFILMS (рост и развитие)
ACINETOBACTER CALCOACETICUS -- ACINETOBACTER CALCOACETICUS (выделение и очистка, химия)
Анотація: Мета. Порівняння біологічних властивостей (антимікробної та антиадгезивної активності, у тому числі й роль у руйнуванні біоплівки) поверхнево-активних речовин Acinetobacter calcoaceticus ІМВ В-7241, синтезованих на очищеному та технічному гліцерині (відходи виробництва біодизелю). Методи. Поверхнево-активні речовини екстрагували з супернатанту культуральної рідини сумішшю хлороформу і метанолу (2 : 1). Кількість адгезованих клітин і ступінь руйнування біоплівки визначали спектрофотометричним методом, антимікробні властивості — за показником мінімальної інгібуючої концентрації. Результати. Антимікробна активність поверхнево-активних речовин A. calcoaceticus ІМВ В-7241, синтезованих на технічному гліцерині, була на 1-2 порядки нижчою, адгезія тест-культур на абіотичних матеріалах, оброблених такими препаратами — в 1,2-4 рази нижчою, а ступінь руйнування бактеріальних біоплівок в 1,3?4 рази меншою порівняно з показниками, встановленими для поверхнево-активних речовин, одержаних на середовищі з еквімолярною за вуглецем концентрацією очищеного гліцерину. Зниження антимікробної та антиадгезивної активності поверхнево-активних речовин може бути зумовлене інгібуючим впливом надлишкової концентрації К⁺ та Na⁺ (складових технічного гліцерину) на активність НАДФ⁺-залежної глутаматдегідрогенази: за наявності в реакційній суміші 50-100 мМ катіонів калію та натрію ферментативна активність знижувалась в 1,2-1,8 рази. Висновки. Незважаючи на нижчу антимікробну та антиадгезивну активність поверхнево-активних речовин, синтезованих A. calcoaceticus ІМВ В-7241 на відходах виробництва біодизелю, ці показники (мінімальні інгібуючі концентрації 0,96 — 15,2 мкг/мл, руйнування 50 % біоплівки при концентрації 124 мкг/мл) є співставимими із визначеними для відомих мікробних поверхнево-активних аміноліпідів.
Дод.точки доступу:
Пирог, Т.П.
Луцай, Д.А.
Шевчук, Т.А.
Іутинська, Г.О.
Ельперін, І.В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

β-маннаназная активность дрожжей, выделенных в Антарктике [Текст] / Н. В. Борзова [и др.] // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 28-43

MeSH-головна:
ДРОЖЖИ -- YEASTS (генетика, химия)
ОСНОВАНИЙ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТЬ -- BASE SEQUENCE (генетика)
ФИЛОГЕНЕЗ -- PHYLOGENY
КРИПТОКОККИ -- CRYPTOCOCCUS (химия)
Анотація: Психрофільні та психротолерантні мікроорганізми Антарктики відомі як продуценти ензимів з унікальними властивостями, а саме стійкістю щодо екстремальних умов середовища. Метою работи було встановити видову приналежність трьох антарктичних дріжджових культур та дослідити їх глікозидазну активність. Методи. Для вивчення ензиматичної активності дріжджів були використані синтетичні і природні субстрати: n-нітрофеніл-глікозиди, галактоманан гуара, МК-целюлоза, розчинний крохмаль. Виділення геномної ДНК проводили із клітинних суспензій. Фрагмент гена 26S рРНК у штамів U5 і U8 був ПЛР-ампліфікований з використанням праймерів NL1 та NL4, у штама S181 фрагмент гена 18S рРНК ПЛР-ампліфікований з використанням праймерів NS3 і NS6. Отримані послідовності генів дріжджових ізолятів порівнювали з такими мікроорганізмів, що були депоновані в базі даних GenBank, використовуючи програмний пакет BLASTN. Філогенетичний аналіз проводили за допомогою програм ClustalX 2.1, Mega 6.06 (Neighbour-Joining). Результати. У супернатанті культуральної рідини всіх культур були виявлені екзо-?рамнозидазна і ендо-?-мананазна активності. Показано, що максимуми ?-мананазної активності і продуктивності двох психротолерантних штамів припадали на третю добу, а у одного — на другу добу культивування і корелювали з синтезом протеїну. Вирощування культур при 15°С забезпечувало більш високі показники позаклітинної ?-мананазной активності. Оптимальними джерелами азоту були хлорид і сульфат амонію, а вуглецю — галактоманан гуару і рамноза. В результаті філогенетичного аналізу нуклеотидних послідовностей генів 26S рРНК або 18S рРНК було встановлено, що досліджені штами відносяться до видів Cryptococcus victoriae і Cryptococcus terricola. Висновки. Вперше показана висока ?-мананазна активність антарктичних штамів C. victoriae і C. terricola і перспектива використання їх як продуцентів манандеградуючих ензимів.
Дод.точки доступу:
Борзова, Н. В.
Гладка, Г. В.
Варбанець, Л. Д.
Таширев, А. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Біосинтез фітогормонів штамами Penicillium funiculosum з різних екологічних ніш [Текст] / О. М. Юр’єва [та ін.] // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 44-55

MeSH-головна:
РАСТЕНИЙ РОСТА РЕГУЛЯТОРЫ -- PLANT GROWTH REGULATORS (биосинтез)
PENICILLIUM -- PENICILLIUM (химия)
ХРОМАТОГРАФИЯ ТОНКОСЛОЙНАЯ -- CHROMATOGRAPHY, THIN LAYER (методы)
Анотація: Мета. Дослідження здатності до синтезу позаклітинних ауксинів, цитокінінів і абсцизової кислоти (АБК) ендофітним і сапротрофним штамами Penicillium funiculosum. Методи. Специфічне біотестування на ауксинову і цитокінінову активності. Кількісна спектроденситометрична тонкошарова хроматографія. Результати. Встановлено, що екстракти культуральних фільтратів (КФ) P. funiculosum проявляли ауксинову і цитокінінову активності. За дослідження якісного і кількісного складу трьох класів фітогормонів показано, що ендофітний штам синтезує вищі рівні фізіологічно активних форм ауксинів (індол-3-оцтової кислоти) — на 55 %, цитокінінів (зеатину) — на 97 % і на 76 % — абсцизової кислоти порівняно з сапротрофом цього виду. Висновки. Досліджені штами P. funiculosum з різних екотопів синтезують ауксини, цитокініни і АБК. Рівні і співвідношення синтезованих гормонів-стимуляторів і АБК свідчать про формування дослідженими штамами P. funiculosum різних типів взаємовідношень з рослинами — мутуалістичних та/або асоціативних.
Дод.точки доступу:
Юр’єва, О. М.
Драговоз, І. В.
Леонова, Н. О.
Білявська, Л. О.
Сирчін, С. О.
Курченко, І. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Булигіна, Т. В.
Ліпополісахарид Pantoea agglomerans 9649: хімічна характеристика та біологічна активність [Текст] / Т. В. Булигіна, Л. Д. Варбанець, Л. А. Пасічник // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 56-66

MeSH-головна:
ЛИПОПОЛИСАХАРИДЫ -- LIPOPOLYSACCHARIDES (биосинтез)
PANTOEA -- PANTOEA (химия)
СЕРОЛОГИЯ -- SEROLOGY (методы)
Анотація: Мета. Виділити ліпополісахарид (ЛПС) із бактеріальних клітин штаму Pantoea agglomerans 9649, провести хімічну ідентифікацію, дослідити його біологічну активність, а також встановити серологічні взаємозв’язки з іншими штамами даного виду. Методи: Кількісно вміст вуглеводів визначали методом Дюбуа; нуклеїнових кислот — Спіріна; білка — Лоурі; 2-кето-3-дезоксиоктонової кислоти — Осборна. Моносахаридний та жирнокислотний склад аналізували на хромато-масспектрометричній системі Agilent 6890N/5973 inert. Чутливість мікробних культур P. agglomerans до поліміксину B визначали диско-дифузійним методом. Антигенну активність ЛПС досліджували методом подвійної імунодифузії в агарі за Оухтерлоні, а адгезивну активність — експрес-методом по Брилісу. Результати та висновки: З клітин P. agglomerans 9649 був виділений та хімічно охарактеризований ліпополісахарид. У вуглеводній частині переважали такі моносахариди, як рамноза (36,47 %), маноза (20,17 %), гептоза (14,87 %) та глюкоза (13,57 %). У складі ліпідної частини досліджуваного ЛПС були ідентифіковані насичені, мононенасичені та гідроксикислоти із довжиною ланцюга від С12 до С16. Оскільки штам P. agglomerans 9649 чутливий до поліміксину В, можна зробити припущення, що ЛПС не містить у структурі ліпіду А такий замісник, як 4-аміно-4-дезокси-L-арабінозу. Результати термометрії показали, що досліджуваний ЛПС проявляв пірогенну дію. Антисироватка до досліджуваного штаму, крім гомологічного ЛПС, реагувала із ЛПС штаму П1а, що вказує на наявність у них спільних антигенних детермінант та приналежність даних штамів до однієї серогрупи. Досліджуваний ЛПС знижує індекс адгезивності, що свідчить про можливу конкуренцію між молекулами P. agglomerans 9649 та адгезинами E. coli F-50, які задіяні на еритроцитах кроля.
Дод.точки доступу:
Варбанець, Л. Д.
Пасічник, Л. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Біологічно активні метаболіти штаму Pseudomonas sp. 2303 - інгібітори фітопатогенів і стимулятори росту рослин [Текст] / В. В. Клочко [та ін.] // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 67-79

MeSH-головна:
ПШЕНИЦА -- TRITICUM (микробиология)
РАСТЕНИЙ РОСТА РЕГУЛЯТОРЫ -- PLANT GROWTH REGULATORS (биосинтез)
ПСЕВДОМОНАДЫ -- PSEUDOMONAS (патогенность, химия)
Анотація: Мета. Визначення біологічно активних сполук штаму Pseudomonas sp. 2303 та оцінка їх внеску у стимуляцію росту рослин і захист від фітопатогенів. Методи. Антагоністична активність, глибинне культивування, тонкошарова хроматографія, рідинна хромато-мас-спектрометрія, газова хроматографія. Результати. Передпосівна обробка насіння пшениці штамом Pseudomonas sp. 2303 забезпечувала зниження розвитку фузаріозної кореневої гнилі на 42,4 — 50,8 %. Виявлено синтез штамом піролнітрину — гетероциклічної сполуки фунгіцидної дії. Показано, що Pseudomonas sp. 2303 синтезував гормони-стимулятори: індоліл-3-карбінол, індоліл-3-карбоксальдегід, зеатин-рибозид та ізопентил-аденозин. Біотестуванням підтверджена дія цих фітогормонів, що проявлялася у стимулюванні росту пшениці на 7-15 %. Кількість синтезованого штамом етилену складала 16,5 нМ•год^-1•г^-1; основною екзокислотою була молочна (90 % від загального пулу органічних кислот, що утворював штам). Встановлено вплив культури Pseudomonas sp. 2303 на нематоди — через 24 год спостерігали загибель 10-15 % фітопаразитичних і сапробіотичних нематод. Концентрація 200 мкг/мл феназин-1-карбонової кислоти через 1 год призводила до загибелі 30 %, а через 24 год — 100 % нематод, при цьому нематодостатичний ефект не спостерігався. Висновки. За сукупністю встановлених ознак штам Pseudomonas sp. 2303 є типовим представником ризосферних бактерій, які стимулюють розвиток рослин. Його висока антагоністична активність по відношенню до різних груп фітопатогенних мікроорганізмів, а також синтез антибіотичних і фітогормональних сполук дають можливість розглядати штам Pseudomonas sp. 2303 як основу біопрепаратів проти збудників хвороб та для стимуляції росту і розвитку сільськогосподарських рослин.
Дод.точки доступу:
Клочко, В. В.
Чугунова, К. О.
Крючкова, Л. О.
Бондар Т. І.
Федоренко, С. В.
Авдєєва, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ianieva, O. D.
Yeasts associated with salted herring and brine, Ukraine [Текст] / O. D. Ianieva, K. S. Ogirchuk // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 80-91

MeSH-головна:
РЫБНЫЕ ПРОДУКТЫ -- FISH PRODUCTS (микробиология)
ДРОЖЖИ -- YEASTS (выделение и очистка, химия)
Анотація: Дріжджі — одноклітинні еукаріотичні мікроорганізми, які широко розповсюджені в різноманітних харчових продуктах, особливо з низькими показниками рН, активності води або високим вмістом цукру або солі, де більшість бактерій не здатні вижити. Майже нічого не відомо про дріжджову мікробіоту в такому популярному в Україні продукті, як солоному оселедці. Метою цієї роботи було дослідити склад дріжджової мікробіоти в зразках солоного оселедця, стійкість ізольованих дріжджів до різних стресових факторів (сольового та осмотичного стресу, харчових консервантів) та їх гідролітичні властивості, що можуть призвести до псування продукту. Методи. Культури дріжджів із зразків оселедця були ізольовані методом серійних розведень та ідентифіковані відповідно до фенотипових ознак. Було визначено стійкість ізольованих дріжджів до стресових факторів та їх гідролітичні властивості. Результати. 57 штамів дріжджів було ізольовано з 10 зразків солоного оселедця та розсолу, придбаних на ринках та супермаркетах в Україні. Кількість дріжджів в зразках варіювала від нуля до 3,69 log₁₀ КУО/мл. Ізольовані дріжджі були ідентифіковані як Debaryomyces hansenii (38 % штамів), Candida sake (20 % штамів), Candida zeylanoides (13 % штамів), Yarrowia lipolytica (9 % штамів) та ін. Більшість ізольованих дріжджів мали ліполітичну активність (98 % штамів), але лише невеликий відсоток з них були протеолітичними (7% штамів). Більшість ізолятів не були здатні до ферментації глюкози (70 % штамів). Виділені дріжджі характеризувалися високою чутливістю до таких харчових консервантів, як сорбінова (МІК 0,05-0,25 г/л) та оцтова кислоти (МІК 0,1-1 г/л) за низького значення рН та демонстрували широкий спектр стійкості до бензоату та пропіонату. Пригнічуюча дія слабких органічних кислот щодо ізольованих дріжджів знижувалася в рази при підвишенні рН середовища до 5,5. Значна частина дріжджів характеризувалася високим рівнем галотолерантності (МІК NaCl вище 150 г/л) та осмотолерантності (здататності до росту при 50 % глюкози). Висновки. В роботі представлені дані щодо видового складу дріжджів, ізольованих із солоного оселедця, їх стійкість до сольового та осмотичного стресу та чутливість до харчових консервантів.
Дод.точки доступу:
Ogirchuk, K. S.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Данкевич, Л. А.
Ідентифікація збудників м’якого гниття та в’янення огірків в Україні на основі аналізу нуклеотидної послідовності гену 16S рРНК [Текст] / Л. А. Данкевич // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 92-103

MeSH-головна:
ОГУРЕЦ ПОСЕВНОЙ -- CUCUMIS SATIVUS (микробиология)
ОСНОВАНИЙ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОСТЬ -- BASE SEQUENCE (генетика)
PECTOBACTERIUM -- PECTOBACTERIUM (генетика)
Анотація: Мета. Дослідити спорідненість нуклеотидних послідовностей гена 16S pPHК 5 ізольованих штамів Pectobacterium sp. та 9 колекційних штамів «Erwinia toxica», а також окремих типових представників родів Pectobacterium, Erwinia, Dickeya для коректної ідентифікації даної групи штамів на рівні виду. Матеріали і методи. Об’єкти — 5 штамів Pectobacterium sp., ізольованих з уражених рослин огірків, та 9 колекційних штамів «Erwinia toxica». Ген 16S pPHK ампліфікували з використанням універсальних праймерів рА та рН. Побудову компліментарної послідовності, редагування і вирівнювання послідовностей здійснювали за допомогою програм Multalin і Sequence Manipulation Suite. Пошук нуклеотидних послідовностей гена 16S рРНК, споріднених із досліджуваними, в GenBank проводили, використовуючи програму BLASTN. Для побудови дендрограми філогенетичних зв’язків застосовували програму MEGA5. Результати. Аналіз нуклеотидної послідовності гена 16S рРНК встановив високий рівень ідентичності (98-99 %) досліджуваних штамів з наступними типовими штамами P. carotovorum subsp. carotovorum ICMP 5702, P. carotovorum subsp. odoriferum LMG 17566, P. carotovorum subsp. brasiliensis NZEC1. Досліджувані штами також мають значну генетичну спорідненість (97-98 % ідентичності нуклеотидної послідовності гена 16S рРНК) із представниками видів P. atrosepticum, P. betavasculorum, P. wasabiae, P. aroidearum. Висновки. Значний відсоток ідентичності нуклеотидних послідовностей гена 16S рРНК (98 - 99 %) колекційних штамів «Erwinia toxica» та ізольованих нами штамів Pectobacterium sp. з окремими типовими представниками видів роду Pectobacterium наводить на думку про неправомірність виділення «Erwinia toxica» у окрему таксономічну одиницю та можливу приналежність даної групи штамів до вже відомих видів. Оскільки, згідно даних літератури, зазначені вище підвиди є близькоспорідненими та погано диференціюються за гомологією нуклеотидних послідовностей гена 16SpPHK, для остаточної видової ідентифікації досліджуваних нами штамів необхідно вивчити інші генотипові ознаки.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Палій, А. П.
Диференційна чутливість мікобактерій до хлорних дезінфектантів [Текст] / А. П. Палій // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 104-116

MeSH-головна:
ДЕЗИНФИЦИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- DISINFECTANTS (фармакология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У МИКРООРГАНИЗМОВ -- DRUG RESISTANCE, MICROBIAL (действие лекарственных препаратов)
МИКОБАКТЕРИИ -- MYCOBACTERIUM (действие лекарственных препаратов)
СРАВНИТЕЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- COMPARATIVE STUDY
Анотація: Мета. Вивчити бактерицидні властивості хлорних дезінфікуючих препаратів до різних видів мікобактерій та провести порівняльну оцінку стійкості культур мікроорганізмів до їх дії. Методи. Об’єктами досліджень були 16 культур різних видів мікобактерій з колекції збудників інфекційних хвороб тварин Національного наукового центру «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» (м. Харків). Як модельні дезінфектанти застосовували препарати «Хлорантоїн» та «Біохлор» за різних концентрацій та експозицій. Результати. Проведеними експериментами встановлено, що стійкість мікобактерій до одного і того ж дезінфектанту варіює в межах одного виду. До дезінфектанту «Біохлор» найбільш резистентними є M. scrofulaceum, M. intracellulare, M. fortuitum, а до дії препарату «Хлорантоїн» найбільш стійкою виявилась культура M. fortuitum. Враховуючи середньостатистичні показники, доведено, що епізоотичний ізолят збудника туберкульозу M. bovis виявляє вищу резистентність до бактерицидної дії дезінфікуючих препаратів порівняно з референтною культурою M. bovis штам Vallee. Тривала дія хлорних дезінфектантів на мікробну клітину зумовлює незворотні зміни не лише внутрішніх (цитоплазма, нуклеоїд), але і зовнішніх (клітинна стінка, цитоплазматична мембрана) структур мікобактерій. Аналіз розподілення культур мікобактерій за усередненими значеннями ступеня їх стійкості до дії розчинів різних дезінфікуючих препаратів при фіксованій експозиції показав, що найбільшою стійкістю володіють мікобактерії видів M. scrofulaceum, M. intracellulare, M. fortuitum, M. avium. Висновок. Стійкість мікобактерій до одного і того ж дезінфектанту варіює в межах одного виду, що необхідно враховувати при розробці та застосуванні протимікробних засобів. Комплексний підхід до пошуку і використання нових засобів дезінфекції з урахуванням динаміки загибелі бактерій за впливу різних дезінфікуючих препаратів надає змогу вдосконалити режими та схеми проведення дезінфекції, контролю її якості в загальному комплексі протиепізоотичних заходів.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Затовская, Т. В.
Применение оптических биосенсорных технологий в исследовании молекулярных взаимодействий нуклеиновых кислот и биоаналитике [Текст] / Т. В. Затовская, Г. В. Баранова, С. Д. Загородняя // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 117-135

MeSH-головна:
ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ МОНИТОРИНГ -- ENVIRONMENTAL MONITORING (методы)
ПОВЕРХНОСТНЫЙ ПЛАЗМОННЫЙ РЕЗОНАНС -- SURFACE PLASMON RESONANCE (методы)
БИОСЕНСОРНЫЕ МЕТОДЫ -- BIOSENSING TECHNIQUES (методы)
МОЛЕКУЛЫ, СТРУКТУРЫ-АКТИВНОСТИ КОЛИЧЕСТВЕННАЯ ВЗАИМОСВЯЗЬ -- QUANTITATIVE STRUCTURE-ACTIVITY RELATIONSHIP
НУКЛЕИНОВЫХ КИСЛОТ ГИБРИДИЗАЦИЯ -- NUCLEIC ACID HYBRIDIZATION (методы)
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: В огляді наведені літературні дані щодо застосування методу поверхневого плазмонного резонансу (ППР) нуклеїнових кислот у медичній діагностиці та моніторингу навколишнього середовища. Викладено принцип методу ППР, його переваги для аналізу взаємодії молекул, вказані типи ППР-сенсорів і дано визначення їх основних характеристик. Розглянуто принцип ППР-аналізу нуклеїнових кислот і способи іммобілізації зондів на поверхні біосенсорів: модифікація поверхні за допомогою функціональних шарів, використання тіольованих олігонуклеотидів, використання біотинільованих зондів та біотин-стрептавідинової взаємодії. Охарактеризовано основні підходи підвищення чутливості і специфічності ДНК-сенсорів: проведення ПЛР ампліфікації, застосування наночастинок золота, ензимів, комбінації цих методів. Наведено приклади ДНК-сенсорів, розроблених для застосування в клінічному аналізі, зокрема, сенсори для виявлення точкових мутацій, що призводять до онкологічних і спадкових захворювань. Розглянуто біосенсори для аналізу мікро-РНК, детекції точкових мутацій, які викликають стійкість бактерій до антибіотиків, виявлення ДНК-маркерів патогенних бактерій людини та рослин, а також ДНК-маркерів генно-модифікованих організмів. Наведено приклади біосенсорів з використанням аптамерів для діагностики вірусних захворювань. Зроблено висновок про перспективність застосування ДНК-сенсорів в біоаналітиці та про необхідність розробки нових стратегій, що дозволяють проводити вимірювання в реальних біологічних зразках.
Дод.точки доступу:
Баранова, Г. В.
Загородняя, С. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Бойко Анатолій Леонідович (до 80-річчя від дня народження) [Текст] // Мікробіологічний журнал. - 2018. - Том 80, N 2. - С. 136-138

MeSH-головна:
ВИРУСОЛОГИЯ -- VIROLOGY (кадры)
Дод.точки доступу:
Бойко, Анатолій Леонідович (доктор біологічних наук, професор ; 1938-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)